Ірма Вітовська у Запоріжжі: час зняти ремейк «Весни на Зарічній вулиці». Фото

У минулий уік-енд в Запоріжжі пройшла «Мистецька весна» - творчі зустрічі з відомою акторкою театру і кіно, продюсеркою, громадською діячкою, Заслуженою артисткою –  Ірмою Вітовською. 

У нашому місті Ірма не вперше. Вона була одною з головних учасниць ArtForum у серпні за запрошенням "Запорізький Медіа Центр".   

Акторка впевнена в тому, що через мистецтво можна змінити світогляд суспільства.

На цей раз говорили про те, навіщо потрібно мистецтво, в тому числі і кіно і на що воно впливає? На думку Ірми Вітовської, розвиток кіно в Україні – це важливий стратегічний напрям для того, щоб країна ставала успішною, креативною, незалежною. Як показує час, коли відбувається стогнація в цьому напрямку, ми бачимо і відчуваємо все, що заважає нам розвиватися.

Ми також поговорили з Ірмою і поза сценою.  

Ірмо, як ви вважаєте, яким має бути наше кіно?

- Я Зараз розбираюся з цим питанням, бо я в правлінні Кіноакадемії і мені важливо знати, що люди хочуть чути і бачити. У нас авторське кіно дуже багато представлене і має багато нагород. Хотілося б розвивати жанрове кіно, не як продукт для дозвілля, який визиває посмішку і для відпочинку, а жанрове різне: трилери, психологічні драми, байопіки, історичні фільми. 

Останнім часом ми багато говоримо про розвиток патріотичних сенсів і з’явилося достатньо такого кіна – що не стрічка, то історична/патріотична. Чи варто йти і далі таким шляхом, чи треба зосередитись на чомусь іншому?

- Будь яке наше кіно, якщо воно хороше, то воно «патріотичне», тобто презентує нас і країну з гарного боку. Є дуже багато людей, у яких в житті настільки цікаві повороти, про які хочеться зняти історію – це необов’язково історичні постаті, це наші сучасники, які роблять нас ближче. І мені хотілося бачити кіно, яке представлятиме регіони. Наприклад, «Мої думки тихі» добре спрацювали по Закарпаттю. Багато людей, подивившись, їдуть в Ужгород, Косів тощо. 

Про Запоріжжя, мабуть, тільки «Весна на Зарічній вулиці»…

- А чому би не зняти ремейк? Сучасну версію цієї історії про сучасних людей, які тут живуть. Які тут розвиваються драми? Що зараз важливо для міста, які тут люди?

Як краще нас – українців – презентувати на міжнародному рівні? Як показувати наші національні риси? Які ми?

- Показувати такими, які ми є. Нічого особливого не вигадувати і не грати. Ми не можемо вигадувати якісь штучні ситуації чи чесноти. В цьому немає необхідності, на мою думку. Наприклад, я дивлюсь сучасне польське, чеське кіно – там нічого особливого немає. Є просто історії людей. Це і є перевага. 

А щодо національних відмінностей? Як їх презентувати?  

- Дуже просто: ви собою демонструєте їх. Ви вже несете в собі ці національні риси, як певній код. Тут питання в чесності – чесна історія. 

Така історія і вічна тема мами є якраз у стрічці «Мої думки тихі». Там є і драма, і комедія. 

- Так, тема мами і дитини дуже широка і вона близька багатьом. Я би сказала, що це інтелектуальна комедія. Мені здається, що нам вдалося трішки розширити цей жанр. Ми звикли, що впали штани і всі сміються, але комедія інтелектуальна – це неагресивний жанр. Вона демонструє гумор іншими способами – більш цікаво не буквально. Авжеж має буди і буквальне в кіно. Воно легко заходить і дає емоційну розрядку, але не змінює вас. Змінює якраз те, над чим ми можемо подумати. 

Як і коли прищеплювати любов до мистецтва ы художній смак, зокрема, до кіно? І чи можна взагалі цю любов розвити? 

- Розвивати художній смак людини і прищеплювати його потрібно з дитинства - з самого дитячого садка. Щоб дитина, прийшовши в школу, вже розуміла, чим відрізняється Караваждо від Да Вінчі, розрізняла і відчувала кольори і стиль, емоції мистецтва.

Єва Міронова