250 років головному політичному ритуалу Америки . День незалежності США

4 липня 2026 року США святкують ювілейний День незалежності. На сайті Білого дому задовго до свята почав цокати зворотний відлік (ліворуч від якого Дональд Трамп пропонує підписатися на e-mail-розсилку з новинами про «Золоту добу» Америки). Цьогорічне святкування обіцяє бути помпезним, позаяк збіглися дві обставини: любов президента Трампа до розмаху та унікальний 250-й ювілей свята. «Слово і діло» вирішило розповісти, як Четверте липня стало не лише найважливішим національним святом США, а й, можливо, в усьому світі.

Що саме сталося 4 липня 1776 року в США

4 липня 1776 року Другий континентальний конгрес, чиї делегати стали відомі як «батьки-засновники США», ухвалив Одностайну декларацію тринадцяти штатів Америки, більш відому як Декларація незалежності.

Утім, попри поширене уявлення, насправді США проголосили свою незалежність ще двома днями раніше: 2 липня 1776 року те саме зібрання ухвалило так звану «Резолюцію Лі», яка констатує рішення колоній відокремитися від британської Корони.

Джон Адамс, майбутній другий президент США, навіть писав: «Другий день липня 1776 року стане найпам’ятнішою віхою в історії Америки. Я схильний вірити, що майбутні покоління відзначатимуть його як важливий ювілей».

Однак саме Декларація незалежності, в якій описані усі кривди, завдані колоніям королем Георгом III, стала найважливішим документом в історії США, а 4 липня – головним національним святом нової держави.

Декларація незалежності (картина)John TrumbullЗображення максимального розміру (відкриється в новому вікні)

Коли в США почали святкувати День незалежності

День незалежності почали святкувати ще під час визвольної війни проти Британії, а вже після її завершення 4 липня стало нагодою зібратися для вшанування полеглих товаришів. Досвід спільної боротьби був чи не єдиним містком, що з’єднував колишні тринадцять колоній: у перші десятиліття існування країни не було навіть певності, чи збережеться Союз.

Залежно від політичних вподобань тодішні американці проголошували тости за різних героїв Революції: федералісти згадували Вашингтона, Адамса і Гамільтона, тоді як противники сильної центральної влади воліли згадувати таких політиків, як Томас Джефферсон.

Чому 4 липня – перше національне свято в сучасному розумінні

Сполучені Штати з’явилися на зорі епохи націоналізму, і багато в чому саме американці задали тренди цієї доби. До того усі свята були або релігійними, або пов’язаними з монархами, або ж святкувалися окремими групами. Справжнього всенародного свята, чиєю суттю є вшанування своєї країни чи народу, до 4 липня практично не існувало.

4 липня швидко перетворилося на важливий політичний ритуал – можливість для кожного проявити свій громадянський дух і засвідчити вірність спільноті. Це було особливо важливо для іммігрантів, які самі (або їхні предки) не брали участі у Революції: участю в маршах, застіллях та зібраннях вони показували, що розділяють цінності «справжніх американців».

Саме така об’єднавча модель національного свята лягла в основу подальших Днів незалежності чи країни в інших народів – і в українського теж. Наш День незалежності 24 серпня повторює цю модель як у формі (паради, промови, розвішані усюди національні символи), так і в змісті (вшанування героїв, усвідомлення національних цінностей).

Четверте липня в БристоліNat SquatritoЗображення максимального розміру (відкриється в новому вікні)

Як упродовж 250 років змінювався сенс 4 липня

Головна зміна, якої зазнало 4 липня за 250 років існування США, – це його перетворення зі свята білих заможних чоловіків британського походження та протестантської віри на дійсно всенародне свято. Поступово до нього долучалися бідні, жінки, афроамериканці та представники інших етносів та рас.

Кожна важлива історична подія вносила свій вклад в ідею Дня незалежності. Для багатьох стало символічним, що ключові битви Громадянської війни – під Геттісбергом та Віксбургом – завершилися саме 4 липня 1863 року.

Після найкривавішої в історії США війни (себто тієї ж таки Громадянської) обов’язковою частиною свята став сімейний та дружній відпочинок – пікніки, барбекю, різноманітні конкурси. Тоді ж свято зазнало комерціалізації, й деякі підприємливі люди заробили цілі статки на продажах «святкової продукції».

Greatest of Men (national picture) 1865Shober, Charles, lithographerЗображення максимального розміру (відкриється в новому вікні)

Як відзначали попередні ювілейні Дні незалежності

50-й ювілей незалежності США у 1826 році відзначився дивовижним збігом: вранці цього дня померли другий і третій президенти США, а також одні з підписантів Декларації незалежності – Джон Адамс і Томас Джефферсон. Для американців це стало символом кінця старої епохи – революційної, і початком нової.

100-й ювілей у 1876 році відзначився змішаним пантеоном героїв: поруч із першим президентом Джорджем Вашингтоном на плакатах стояв Авраам Лінкольн з підписом «Вашингтон зробив – Лінкольн врятував». У Філадельфії ж, де підписали Декларацію незалежності, тоді тривала Всесвітня виставка мистецтв і промислових виробів, яку відвідали мільйони людей.

На 150-й ювілей у Філадельфії знову провели виставку – щоправда, менш успішну, ніж за пів століття до того: через меншу за очікувану кількість відвідувачів ярмарок не окупився, і газети охрестили його найбільшим провалом Америки. На дворі стояв 1926-й; до Великої депресії лишалося два роки, тож невдала виставка дійсно могла здатися найбільшою проблемою повоєнної Америки.

До святкування 200-го ювілею у 1976 році США підійшли з розмахом проєктів НАСА – власне, навіть створення святкової емблеми довірили автору логотипу НАСА. Рік тому впав Сайгон – столиця Південного В’єтнаму, і спогади про нещодавню війну були як ніколи яскравими. Тому ювілей був пронизаний ідеєю оновлення та відродження після важких років.

Столичний парад тоді очолив легендарний співак Джонні Кеш, а серед учасників була й королева Єлизавета ІІ – прапраправнучка короля Георга III, проти якого американці підняли повстання.

Президент Джеральд Форд танцює з королевою Єлизаветою II на святкуванні 200-ліття СШАWhite HouseЗображення максимального розміру (відкриється в новому вікні)

Що заплановано на 250-ту річницю свята

«З одним-єдиним аркушем паперу та 56 підписами Америка розпочала найвеличнішу політичну мандрівку в історії людства» – так Дональд Трамп у своєму звичному стилі прокоментував підписання Декларації незалежності, 250-й ювілей якого випав на його другий термін.

Для організації свята у січні 2025 року Трамп випустив розпорядження про створення «Task Force 250» – робочої групи з організації святкування важливого ювілею. Щодо групи одразу розгорілися скандали: приховані корупційні схеми, перенаправлення коштів на особисті потреби Трампа, використання бренду для піару Республіканської партії.

Паралельно існує робоча група від Конгресу під брендом «America250» – яка проводить власні заходи, скеровані переважно на підтримку громадянської активності або присвячені історичним подіям.

Як не дивно, та в містах на Сході США до 250-ї річниці Незалежності почали готуватися ще в 2016–2017 роках, де відтоді планували пам’ятні заходи, висаджували дерева, збирали кошти та іншим способом сходили з розуму в підготовці до особливого ювілею. Особливо відзначилася Філадельфія, де ще в 2011 році створили відповідну лобістську групу.

Усього ж на 4 липня у Вашингтоні та околицях планують випустити понад 840 тисяч феєрверків – що має стати світовим рекордом.

Дональд Трамп на виставці, присвяченій святуAlex Brandon/APЗображення максимального розміру (відкриється в новому вікні)

Разом з тим надзвичайно пишна підготовка до святкування ювілейного Дня незалежності загострила всередині США дискусії про те, чи не уподібнився сам Дональд Трамп до «королів», проти яких 250 років тому постали американці.

Інформує slovoidilo.ua