Історія кохання по Приморські, або останній романтик нашого часу

Історія кохання по Приморські, або останній романтик нашого часу

Михайло Іванович Кострикін людина неординарна. В січні цього року,  ми писали про нього Приморський мандрівник, до Свята Весни, Михайло Іванович дуже просив щоб ми на нашому сайті 06137 надрукували його романтичну історію кохання.

Історія кохання по Приморські, або останній романтик нашого часу, фото-1

Літом 1966 року, він відслужив в лавах Радянської Армії. Приморці літню спеку переживають як правило на узбережжі Азовського моря. Наш молодий герой також після військової муштри вирішив покупатися та позагоряти. 

На той час не центральному пляжі було дуже багато відпочиваючих, як то кажуть "ніде яблуку впасти". Довго прийшлось шукати вільний острівець для того щоб прилягти на теплому пісочку. 

І ось приємна несподіванка сусідкою виявилась молоденька та гарненька дівчина. Познайомились. ЇЇ звали Маша, 19 років,вона мешкала в м.Одінцове під Москвою, працювала медсестрою в Московській лікарні.

Історія кохання по Приморські, або останній романтик нашого часу, фото-2

Почалися романтичні зустрічі, зітхання та кохання, що захопило молодих. Михайло запропонував їй вийти за нього заміж. Але дівчина вступала до Мединського інституту і тому заміжжя було відкладено.

З роками життя розкидало молодих. Він одружився з іншою, вона також після інституту вийшла заміж у Москві. Але те відчуття трепетного кохання не відпускало обох впродовж багатьох років.

Михаїл багато мандрував по світу, писав безліч віршів про своє справжнє на все життя кохання. Кохав і мучився від туги за дівчиною своєї мрії. Нарешті, через 50 років не витримав, поїхав до Москви щоб розшукати дівчину. Шукав довго, проявивши дедуктивну проникливість. І ось чудо на Курському вокзалі біля довідкового бюро вони побачили одне одного. ДА, вони постаріли, але погляд їх очей залишились незмінними. Дві години вони розказували один одному про своє нелегке життя. Багато плакали. Зізнавались як часто хотіли покинути все і знову поринути в улюблені обійми. Але повсякденні обов'язки, робота, сім'я, сьогодення не відпускали. 

Маша провела Михаїла на потяг. Він спитав дозволу її поцілувати. Вона погодилась, на її очах знову з'явились сльози. Потяг поїхав, а вона довго стояла на пероні проводжаючи своє найщиріше в житті кохання. Кохання якому не судилося бути щасливим. 

Все життя Михаїл від своєї музи надихався і писав вірші:

"Ты снилась мне годами-

День и ночь.

И вот свершилось: сон уходит прочь.

Явилась ты из сказки, наяву.

Исполнивши мечту мою."

Таких віршів до нашої редакції Михайло Іванович приніс велику кількість, але формат  сайту не має можливості надрукувати велику кількість його віршів.

Михайло Іванович плекає надію що нашу публікацію побачить у далекій Москві його кохана Маша і її життя буде зігрівати спогади про справжнє, але нездійсненне кохання. 

сайт 06137 романтичне кохання Михайло Кострикін
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции
Оцените первым
(0 оценок)
Пока еще никто не оценил
79 просмотров в июне
Пока никто не рекомендует
Авторизируйтесь ,
чтобы оценить и порекомендовать
Комментарии